Іван Малкович

ДАЛЕКЕ ЛІТО

Так пусто літо відійшло —
вже й не дотягнешся рукою,
бо, мов туман, тоненько

    скло

між літом стало

    і між мною;

і хай воно пересікло
обох нас; все ж дало в озброю
принаймні стільки супокою,
щоб хоч не битися в те скло.

[1983]