Борис ГРІНЧЕНКО ЗЕМЛЯКАМ,
Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерти! Не хваліться, що жива ще Наша воля й слава: Зрада їх давно стоптала, Продала, лукава! Ваші предки торгували Людськими правами, Їх продавши, породили Вас на світ рабами. Не пишайтеся ж у співах Ви козацьким родом: Ви — раби, хоча й пани ви Над своїм народом! Україна вам не мати: Є вам інша пані, Зрадним прадідів нікчемних Правнуки погані1! Тільки той достойний щастя, Хто боровсь за його, Ви ж давно покірні слуги Ледарства гидкого. Ви ж давно не люди — трупи, Без життя і сили, Ваше місце — кладовище, Ями та могили. Як живі покинуть мертвих, Щоб з живими стати, Будемо співати. Як живі покинуть мертвих, — Прийде та година, Що ділами, не словами, Оживе Вкраїна! 1898 Джерело: Б.Грінченко. ПОЕЗІЇ. Київ, "Радянський письменник", 1965.
|