ОРЕОЛ ПОПЕЛУ
Ореол попелу за
твоїми приголомшеними й зв’язаними
руками на роздоріжжі.
Понтійське колись: тут,
крапля
на
потонулій лопатці весла
глибоко
у скам’янілій клятві
прошурхоче.
(На прямовисній
линві подиху, тоді,
вище за верхи,
поміж двома вузлами болю, коли
блискотливий
татарський місяць пнувся вгору до нас,
я себе занурював у тебе, у тебе.)
Ореол
попелу за
вами, роздоріжжя-
руки.
Це вам, зі сходу сюди
кинуто жереб, жахний.
Ніхто
не свідчить
свідкам.
***
© Переклад Мойсея Фішбейна. Всі права застережені.