* * *
Мальта: пірати — лицарі,
а може, і навпаки.
Хочу квиління нице
пити з твоєї руки.
Спогад про берег Ереба…
хвилі… Пелопонес…
Напіврозіп’яте небо
тримає Південний хрест.
Обрій зеленоспиний,
сни, уривки жадань.
Біле мереживо піни
в коси мої опада.
Мальта: пірат чи лицар?
Може, обоє — встик.
Хай мені море сниться,
як напророчував ти.
Вежі… Костели… Боіми —
сон чи реалія? Де?
Попід і понад тобою
тіло моє молоде.
І коли волю примарну
славиш, мов п’ятій вар’ят, —
Друже! Не думай de mare
Щоб не згадалася — я.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.